Розпочинаємо наш цикл статей про становлення органів ветеринарно-санітарного контролю на кордоні.
Період Київської Русі
📄 Перші настанови, щодо врегулювання ветеринарної справи з’явились ще у періодиці Київської Русі такій, як «Правда Ярославичів» (1072 р). Ветеринарна медицина, її започаткування у вигляді народної практики в лікуванні худоби виходить з далекого минулого. Ще в IV столітті до нашої ери вчений Стародавньої Греції, Аристотель, описав сап, як заразну хворобу коней. Збереглися перші повідомлення про сибірку (979 p.), про сказ (1077 p.).
🕐 Протягом багатьох століть, починаючи з періоду до нашої ери і аж до XVIII—XIX ст., ветеринарна справа на території нашої держави розвивалася надзвичайно повільно і перебувала, по суті, в зародковому стані. Проте, не дивлячись на це, люди протягом тривалого часу були безпорадними у боротьбі з заразними хворобами, які спричиняли в різні часи величезний збиток конярству та скотарству.
🐎 Перші представники ветеринарної спеціальності — «конєвиє лєкарі», «кровопуски», «коновали» та інші, що займалися лікуванням тварин, — з ’явилися у XV столітті. Хвороби тварин та людини, в т. ч. заразні, відомі з глибокої давнини і називалися тоді «моровими» чи «пошесними» (в давніх арабських рукописах сибірка іменувалася як «шоста єгипетська виразка» або як «персидський вогонь»). Проте в ті часи не могло бути і мови про будь-які законодавчі акти чи інструкції у зв’язку з низьким рівнем пізнань про суть хвороб.
Появу перших указів з питань ветеринарної медицини варто віднести до XV—XVI століть, що було обумовлене спустошливими епізоотіями сибірки, чуми великої рогатої худоби та інших інфекційних хвороб.
Тэги: Статті
